Все про скарлатину

Все про скарлатину

Скарлатина — інфекційне захворювання, яке викликається зазвичай β-гемолітичним стрептококом групи А (Streptococcus pyogenes). Проявляється лихоманкою, загальною інтоксикацією, ангіною, висипаннями на шкірі.

Джерелом поширення інфекції при скарлатині є людина. Це може бути:

  1. Хворий на скарлатину, ангіну або стрептококовий фарингіт. Особливо небезпечна така людина для оточуючих у перші дні хвороби.
  2. Реконвалесцент — людина, яка одужала після перенесеного захворювання. Вона ще деякий час може виділяти стрептококи. Таке носійство може тривати до трьох тижнів.
  3. Здоровий носій — людина, в якої немає ознак захворювання, але стрептококи групи А живуть на слизовій її носоглотки та виділяються у навколишнє середовище. Таких людей досить багато (до 15% загальної кількості населення).

Основний шлях передачі збудника інфекції - повітряно-крапельний. Поширенню інфекції сприяє скупченість дітей у приміщенні. Передача збудника інфекції через третю особу та предмети догляду має другорядне значення.

Скарлатина характеризується хвилеподібністю, періодичними спадами та підйомами кожні 2-4 роки. Чітко виявляється наростання захворюваності в осінньо-зимові місяці.

В результаті перенесеної скарлатини виробляється антитоксичний та антимікробний імунітет. Повторні випадки скарлатини спостерігаються рідко.

Клінічна картина.

  • Інтоксикація — лихоманка, загальна слабкість, головний біль.
  • Скарлатиновий висип — дрібноточковий, при помірному натисканні скляним шпателем цятки видно чіткіше. При більш сильному натисканні висип поступається місцем золотисто-жовтуватому відтінку шкіри. Виступає на 1-3 день хвороби та локалізується, головним чином, на щоках, у паху, з боків тулуба. Шкіра носогубного трикутника залишається блідою та вільною від висипки. Висип зазвичай тримається 3-7 днів, потім згасає, не залишаючи пігментації. Характерне згущення висипу на згинах кінцівок - пахвових, ліктьових, підколінних областях.
  • Скарлатиновий язик - на 2-4 день хвороби язик хворого стає виражено зернистим, яскраво-червоного кольору, так званий "малиновий" язик.
  • Ангіна - постійний симптом скарлатини. Може протікати важче звичайної ангіни.
  • Лущення шкіри - виникає після зникнення висипу (через 14 днів від початку захворювання): в області долонь та стоп воно пластинчасте, починається з кінчиків пальців; на тулубі, шиї, вушних раковинах лущення висівкоподібне.

Інкубаційний період складає від 3 до 7 днів, частіше 2-3 дні.

Початковий період, зазвичай дуже короткий (до доби), охоплює проміжок часу від виникнення перших симптомів хвороби до появи висипу. Початок може бути раптовим.

Хворий стає заразним з початку захворювання. Тривалість заразного періоду може коливатися від декількох днів до декількох тижнів, але при не ускладненому перебігу на тлі антибактеріальної терапії пеніцилінового ряду дитина вже через 7-10 днів не представляє епідемічну небезпеку для оточуючих.

Типова скарлатина починається гостро з підйому температури тіла. Відзначаються слабкість, зниження апетиту, біль у горлі при ковтанні, головний біль, тахікардія, може бути блювота. Через кілька годин від початку хвороби в області щік, тулуба й кінцівок з'являється рожевий крапковий висип на тлі гіперемованої шкіри. Шкіра носогубного трикутника залишається блідою та вільної від висипу. Висип більш насичений в природних складках шкіри, на бічних поверхнях тулуба, внизу живота. Іноді крім точкових елементів можуть бути висипання у вигляді дрібних (діаметром 1-2 мм) бульбашок, наповнених прозорою або мутнуватою рідиною. У ряді випадків висип буває геморагічним. Характерні свербіж шкіри, сухість шкіри та слизових, білий дермографізм. Висип зазвичай тримається 3-7 днів, потім згасає, не залишаючи пігментації. Після зникнення висипу виникає лущення шкіри: в області долонь та стоп воно пластинчасте, починається з кінчиків пальців, а на тулубі, шиї, вушних раковинах - висівкоподібне.

Одним з постійних симптомів скарлатини є ангіна. Вона може бути катаральною, фолікулярною, лакунарною або некротичною. За всіх видів ангіни відзначається яскрава гіперемія піднебінних мигдалин, дужок та язичка, що не поширюється на слизову твердого піднебіння. Регіонарні лімфовузли стають щільними та болючими при пальпації.

Язик на початку хвороби густо обкладений білим нальотом, потім очищується з кінчика та боків, стає яскраво-червоним з вираженими сосочками - «малиновий язик». В кінці першого або на другому тижні розвивається синдром інфекційного серця: невелике розширення меж серця, з'являється систолічний шум, брадикардія, дихальна аритмія, зниження артеріального тиску. Ці зміни зазвичай зникають через 3-4 тижні, а іноді й пізніше.

Прогноз при своєчасно розпочатій терапії, зазвичай, сприятливий.

Для отримання медичної консультації по препарату Олефар, будь-ласка, надсилайте листи на пошту info@bazkidfarma.com