Видалення жовчного міхура та постхолецистектомічний синдром
Постхолецистектомічний синдром - порушення у системі жовчовиділення, що розвивається після видалення жовчного міхура. Зустрічається постхолецистектомічний синдром приблизно у 10-15% випадків та характеризується приблизно такими ж симптомами, які були до оперативного втручання. У чоловіків він розвивається практично в два рази рідше, ніж у жінок. Постхолецистектомічний синдром може розвинутися відразу після проведення оперативного втручання, а може проявитися через тривалий час (кілька місяців, років).
Факторами, що сприяють розвитку постхолецистектомічного синдрому, можуть бути дискінезії жовчовивідних шляхів, спазм сфінктера Одді.
Симптоми дисфункції сфінктера Одді:
- приступи болю в області печінки, тривалістю від 25 хвилин та більше, що носять регулярний характер;
- відчуття важкості в черевній порожнині;
- неврологічні розлади, при цьому біль віддає в хребет або реберну область;
- ускладнене травлення, дискомфорт після прийняття їжі.
Іноді симптоми постхолецистектомічного синдрому викликані спайками у черевній порожнині після операції. У деяких випадках захворювання пов'язують із довгою куксою жовчної протоки, що залишилася, де відбувається локалізація запалення. Кукса може бути джерелом інфікування жовчних шляхів, це, в свою чергу, підтримує тривалий перебіг холангіту або запалення брижових лімфовузлів.
Виявлено зв'язок між розміром конкременту та постхолецистектомічним синдромом. Так, чим більших розмірів були камені в жовчному міхурі, тим частіше розвивається постхолецистектомічний синдром.
Основний симптом постхолецистектомічного синдрому - больовий. Біль може бути як ріжучим, так і тупим, різного ступеня інтенсивності. Зустрічається приблизно у 70% випадків. Другим за поширеністю є диспепсичний синдром - нудота (іноді блювота), здуття й бурчання в животі, відрижка з гірким присмаком, печія, послаблення стільця, стеаторея. Секреторні порушення призводять до порушення всмоктування їжі у 12-палій кишці та розвитку синдрому мальабсорбції. Наслідком цих процесів є гіповітаміноз, зниження маси тіла, загальна слабкість, ангулярний стоматит.
Також може зростати температура тіла, виникати жовтяниця (іноді проявляється тільки субіктеричністю склер).
Після видалення жовчного міхура більшість пацієнтів продовжують вести звичне існування. Дотримання спеціальних приписів та дієти допомагає їм звести до мінімуму наслідки видалення жовчного міхура.
Дієта після холецистектомії
Так як резервуар для накопичення жовчі відсутній, не можна допускати її надлишкового вироблення. Провокується надлишок жовчі великою кількістю їжі, що з'їдається.
- Харчуватися потрібно часто, 5-6 разів на день, причому невеликими порціями.
- Видалення жовчного міхура знижує в жовчі концентрацію травних ферментів, які відповідають за засвоєння жирів (наприклад, ферменту ліпази). У зв'язку з цим необхідно обмежити кількість жирної їжі, так як вона перевантажує печінку, але повноцінно не засвоюється. Тваринні жири (сало, яловичий, курячий, борсуковий жир) краще повністю виключити з раціону.
- Речовини, що виробляються в процесі смаження їжі, провокують подразнення слизової та активне виділення шлункової кислоти. При відсутності жовчного міхура такий вплив протипоказаний.
- Їжу слід варити, тушкувати або готувати на пару. Смажена їжа виключається.
- Холодна їжа викликає спазм пілоричного відділу шлунка, який переходить на жовчовивідні протоки. Тому їжа повинна бути теплою, не холодною та не гарячою.
- Занадто суха або тверда їжа негативно впливає на стан травного тракту, тому необхідно уникати харчування всухом'ятку.
- Надмірне фізичне навантаження (особливо черевного пресу) може призводити до розвитку ускладнень, в перші півроку воно протипоказане.
Для отримання медичної консультації по препарату Гепанекс, будь-ласка, надсилайте листи info@bazkidfarma.com
