Холангіт та його види

Холангіт — це запалення жовчних протоків внаслідок проникнення до них інфекції з жовчного міхура, кишківника, кровоносних судин або по лімфатичних шляхах. Частою причиною холангіту є токсоплазмоз, переносниками якого є кішки.

Розвитку захворювання сприяє застій жовчі. Основна причина холангіту - хронічне запалення жовчного міхура з подальшим поширенням інфекції на жовчовивідні шляхи.

Холангіти можуть бути бактеріальними та паразитарними в залежності від збудника.

За перебігом холангіт може бути гострим та хронічним, за характером змін у протоках — катаральним та гнійним.

Клінічні прояви холангіту

Гострий холангіт виникає як ускладнення холедохолітіазу при обструкції жовчної протоки (холедох), рідше він розвивається як ускладнення холангіографії або після ендопротезування холедоху, проведення ендоскопічної папілосфінктеротомії. Клінічна симптоматика гострого холангіту включає нездужання, жовтяницю, біль у правому підребер'ї з іррадіацією в праве плече, передпліччя, лопатку, переміжну лихоманку з ознобами та рясним потом, нудотою, блювотою, в запущених випадках — сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія (інфекційно-токсичний шок). У хворих часто розвиваються тромбоцитопенія (як прояв внутрішньосудинної коагулопатії), ознаки печінково-клітинної недостатності.

Гострий рецидивуючий холангіт характеризується менш важким перебігом та виникає на тлі жовчнокам'яної хвороби, хвороби Каролі. У ряді випадків у хворих спостерігаються невизначені диспепсичні розлади без лихоманки, жовтяниці, больового синдрому. У проміжках між загостреннями, за відсутності захворювання печінки, симптоми холангіту можуть бути відсутніми або виявлятися легкою біліарною диспепсією. Жовтяниця при холангіті може мати комбінований характер, зазвичай вона механічна, обумовлена перешкодою відтоку жовчі. У випадках супутнього ураження печінки приєднуються ознаки паренхіматозної жовтяниці. Іноді захворювання починається подібно сепсису: з переміжними лихоманкою та ознобами. Важкі форми захворювання супроводжуються розвитком сепсису, який ускладнюється септичним шоком, олігурією та нирковою недостатністю.

Періодичність лихоманки, характер перебігу захворювання при бактеріальному холангіті залежать від збудника та ступеня обтурації жовчних протоків. Особливо важко перебігають пневмококові холангіти, які, як правило, ускладнюються розвитком абсцесів печінки. Зменшення жовчної гіпертензії призводить до зникнення клінічних проявів. Під час загострення захворювання печінка збільшується в розмірах внаслідок перерозтягнення печінкової капсули, стає болючою при пальпації. Край печінки зазвичай має гладку поверхню. Слід зазначити, що, оскільки провідною ланкою в патогенезі холангіту є тимчасова обтурація жовчних протоків, механічна жовтяниця має змінний характер і залежить, аналогічно температурі, від ступеня обтурації жовчних шляхів.

Клінічні прояви холангіту при хронічному перебігу можуть характеризуватися почуттям тиску або тупими болями в правому підребер'ї, слабкістю, швидкою втомлюваністю, нерідко легкою жовтяницею видимих слизових оболонок, шкіри, свербінням шкіри. Частим симптомом є тривалі періоди немотивованого субфебрилітету, що супроводжується ознобом. Особливості перебігу захворювання у людей похилого віку - виражений астенічний синдром, сплутаність свідомості при відсутності лихоманки й болю. У постановці діагнозу, поряд з описаною клінічною картиною, допомагають лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Для отримання медичної консультації по препарату Аделів, будь-ласка, надсилайте листи на пошту info@bazkidfarma.com