Все про гострий тонзиліт (ангіну)

Ангіна — це гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням мигдаликів, яке можуть викликати бактерії, віруси та грибки. Інша назва ангіни — гострий тонзиліт.

Захворювання ангіною викликають різні мікроби, головним чином стрептококи, які потрапляють у глотку частіше з предметами домашнього вжитку, якими користувався хворий на ангіну (наприклад, брудний посуд та ін.). У ряді випадків мікроби, що знаходяться у глотці та зазвичай не викликають захворювання, активізуються під впливом деяких несприятливих умов, наприклад, при охолодженні або різких коливаннях температури навколишнього середовища.

Деяким людям достатньо промочити ноги, з'їсти морозиво чи скупатися у водоймі, та вони відразу хворіють на ангіну.

Також можуть сприяти різні дратівливі речовини, що систематично потрапляють у глотку (дим, пил, алкоголь та ін.), а також наявність аденоїдів або інших захворювань носоглотки, під час яких порушується носове дихання.

Часті захворювання на ангіну можуть бути пов'язані з гнійними запальними процесами у порожнині носу та його придаткових пазухах (синусит), а також у порожнині рота (гнилі зуби).

Усі ангіни можна поділити на 3 категорії:

• Первинні
• Вторинні (симптоматичні)
• Специфічні

Під первинною ангіною розуміють — гостре інфекційне захворювання з клінічними ознаками ураження тільки лімфаденоїдного кільця глотки. Первинна ангіна має переважно стрептококову етіологію з відносно короткочасною лихоманкою, загальною інтоксикацією та запальними змінами в лімфоїдних тканинах глотки (найчастіше в піднебінних мигдаликах). Ангіна небезпечна розвитком аутоімунних процесів, які без специфічного протистрептококового лікування можуть призвести до розвитку гострого гломерулонефриту й ревматизму (гостра ревматична лихоманка).

Найчастішим збудником ангіни є β-гемолітичний стрептокок (понад 80% випадків), рідше — золотистий стафілокок, іноді у поєднанні зі стрептококом, вкрай рідко — пневмокок, гемофільна паличка.

Під вторинними ангінами розуміють ураження мигдаликів під час інших захворюваннях, наприклад під час: скарлатини, грипу, ГРВІ, дифтерії, інфекційного мононуклеозу, туляремії, кору, туберкульозу, сифілісу, захворювань системи крові (лейкоз, агранулоцитоз, аліментарно-токсична алейкія).

Етіологічним фактором специфічної ангіни виступає специфічна інфекція (наприклад, ангіна Симановського-Плаута-Венсана, грибкова ангіна).

Види ангін

Залежно від характеру та глибини ураження мигдаликів ангіни класифікуються на:

• Катаральну
• Фолікулярну
• Лакунарну
• Фібринозну
• Флегмонозну (інтратонзілярний абсцес)
• Герпетичну
• Виразково-плівчасту

За ступенем тяжкості виділяють легку, середньоважку та важку форми захворювання. Найбільш легко перебігає катаральна ангіна, найважче — флегмонозна.

Катаральна ангіна

Катаральна ангіна розвивається гостро, пацієнт скаржиться на відчуття у горлі печіння, сухості, першіння, а потім виникає невеликий біль під час ковтання. Спостерігається клініка астено-вегетативного синдрому. Температура, зазвичай, субфебрильна. При огляді мигдалики гіперемовані, дещо збільшені у розмірах, місцями можуть бути покриті тонкою плівкою слизово-гнійного ексудату. Язик сухий, обкладений. Спостерігається незначне збільшення регіонарних лімфовузлів. Зазвичай клінічні прояви зникають протягом 3-5 днів.

Фолікулярна ангіна

Фолікулярна ангіна дебютує з підвищення температури тіла до 38-39 °C. Клініка починається з виникнення сильного болю в горлі при ковтанні, часто іррадіює у вухо. Залежно від вираженості інтоксикації виникає головний біль, біль у попереку, лихоманка, озноб, загальна слабкість. В загальному аналізі крові - нейтрофільний лейкоцитоз, еозинофілія, підвищена ШОЕ. Найчастіше, регіонарні лімфатичні вузли збільшені, пальпація їх болюча, в деяких випадках спостерігається збільшення селезінки. У дітей можуть бути блювота, явища менінгізму, затьмарення свідомості, проноси. Спостерігається гіперемія м'якого піднебіння, мигдаликів, на поверхні яких видно численні круглі, трохи піднесені жовтуваті або жовтувато-білі точки. Тривалість захворювання 5-7 днів.

Лакунарна ангіна

Лакунарна ангіна перебігає із симптомами, аналогічними фолікулярній, але важче. При ній на тлі гіперемованої поверхні збільшених мигдаликів з'являються жовтувато-білі нальоти. Тривалість захворювання 5-7 днів. У ряді випадків фолікулярна або лакунарна ангіна може розвиватися за типом фібринозної ангіни, коли основою для утворення плівки є фолікули, що нагноїлися та лопнули, або коли під час лакунарної ангіни фібринозна плівка поширюється з області некротизації епітелію в устя лакун.

Фібринозна ангіна

Фібринозна ангіна характеризується утворенням єдиного суцільного нальоту білувато-жовтого кольору, який може виходити за межі мигдаликів. Такий тип ангіни може розвинутися з лакунарної або протікати самостійно з наявністю суцільної плівки вже у перші години захворювання. В останньому випадку характерний гострий початок з високою лихоманкою, ознобом, важкими явищами загальної інтоксикації, іноді з ознаками ураження головного мозку.

Флегмонозна ангіна (інтратонзілярний абсцес)

Флегмонозна ангіна зустрічається відносно рідко. Її розвиток пов'язаний з гнійним розплавленням ділянки мигдалини. Ураження, як правило, одностороннє. Мигдалина збільшена, гіперемована, поверхня її напружена, при пальпації болюча. При огляді характерне вимушене положення голови, збільшення регіонарних лімфовузлів, болючих при пальпації. Скарги на біль у горлі при ковтанні, розмові; головний біль, підвищення температури тіла до 39-40 °C, симптоми загальної інтоксикації. При фарінгоскопії: мигдалина збільшена, гіперемована, поверхня її напружена, при пальпації болюча. Характерний тризм жувальних м'язів, асиметричний зів за рахунок зміщення язичка та мигдалини в здорову сторону. Рухливість м'якого піднебіння обмежена.

Герпетична ангіна

Герпетична ангіна частіш за все розвивається в дитячому віці. Її збудником є вірус Коксакі А. Захворювання відрізняється високою контагіозністю, передається повітряно-краплинним і рідко фекально-оральним шляхом. Герпетична ангіна дебютує гостро, з'являється лихоманка, температура підвищується до 38-40 °C, виникає біль у горлі при ковтанні, головний біль, м'язові болі в області живота; можуть бути блювота й пронос. В області м'якого піднебіння, язичка, на піднебінних дужках, на мигдаликах і задній стінці глотки видно невеликі червонуваті пухирці. Через 3-4 дні пухирці лопаються або розсмоктуються, слизова оболонка набуває нормального вигляду.

Виразково-плівчаста ангіна

Причиною виразково-плівчастої ангіни вважають симбіоз веретеноподібної палички та спірохети порожнини рота, які часто живуть у порожнині рота здорових людей. Морфологічні зміни характеризуються некрозом зевної поверхні однієї мигдалини з утворенням виразки. Хворий скаржиться на відчуття незручності й чужорідного тіла при ковтанні, гнильний запах з рота, підвищення слиновиділення. Температура тіла, зазвичай, не підвищена. У крові помірний лейкоцитоз. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені на стороні ураження. Тривалість захворювання від 1 до 3 тижнів, іноді триває кілька місяців.

Хронічний тонзиліт

Хронічний тонзиліт — інфекційно-алергічне захворювання у вигляді стійкого запалення мигдаликів, що характеризується хронічним перебігом. Часто виникає як ускладнення після різних захворювань (ангіна, скарлатина, кір) або як прояв алергії.

Симптоми хронічного тонзиліту:

• Почервоніння та потовщення країв піднебінних дужок
• Рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками
• Розпушені або ущільнені мигдалики
• Збільшення потиличних лімфовузлів

Окрім піднебінних мигдаликів у гостре запалення можуть залучатися й інші скупчення лімфаденоїдної тканини, зокрема розташовані у носоглотці (ретроназальна ангіна - аденоїдит, тубарна ангіна), на корені язика (язикова ангіна або ангіна IV мигдалини). Іноді запалення буває розлитим, поширюючись по всьому лімфаденоїдному глоточному кільцю.

Для отримання медичної консультації по препарату Олефар, будь-ласка, надсилайте листи на пошту  info@bazkidfarma.com