Фітогормональна стимуляція репродуктивної та сексуальної функції у жінок

Фітогормональна стимуляція репродуктивної та сексуальної функції у жінок

Щербак І. Б.
Редакція "Українського медичного журналу", №5 (85) IX-X 2011г.

Резюме

У статті розглянуто актуальні питання, що стосуються здоров'я жінки: етіопатогенетичні механізми розвитку й підходи до лікування сексуальних дисфункцій та пов'язаних з ними порушень фертильності. Показана ефективність застосування рослинного екстракту Tribulus тerrestris у жінок зі зниженим сексуальним потягом, ендокринною безплідністю, клімактеричним синдромом та іншими захворюваннями.

Вступ

Згідно даних Доповіді Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку, під репродуктивним здоров'ям розуміють стан повного фізичного, розумового й соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або недуг в усіх питаннях, що стосуються репродуктивної системи та її функцій і процесів (Організація Об'єднаних Націй, 1995). Поняття «репродуктивне здоров'я» включає й сексуальне здоров'я - стан, що дозволяє людині повною мірою відчувати статевий потяг та реалізовувати його, отримуючи при цьому задоволення.

Порівняльний аналіз різних порушень сексуального здоров'я у чоловіків та жінок показав, що останні більш схильні до розвитку сексуальних розладів, що нерідко відбивається на репродуктивній функції. Хоча функціональні сексуальні розлади не завжди мають характер хвороби, ухилення від вирішення проблем подібного роду часто призводить до формування ряду глибоких порушень здоров'я. Сексуальна дисгармонія сприяє підвищенню ризику гінекологічних захворювань в 2-3 рази, будучи одним з основних патогенетичних ланок у розвитку хронічних запальних захворювань жіночих статевих органів, безпліддя, хронічного тазового болю, пухлин, патологічного клімаксу та інших порушень (Ромащенко О.В. та співавт. , 2008).

Сексуальні дисфункції у жінок: джерела проблеми

Актуальність теми взаємин між статями пояснює значний акцент суспільства на проблемах, пов'язаних із наявністю тих чи інших сексуальних розладів. Спроби зміцнення чоловічого сексуального здоров'я робилися з давніх давен. У той же час необгрунтоване й шокуюче негоже ставлення суспільства до проявів та відкритого обговорення жіночої сексуальності існувало не одну сотню років, перш ніж численні дослідження в галузі соціології та психофізіології дозволили відкрити завісу в розумінні складних механізмів регуляції жіночої сексуальної функції. Однак в силу тих чи інших причин жіноча сексологія як і раніше умовно позначається як terra incognitа (Ромащенко О.В., Мельников С.М., 2007; Studd J., Schwenkhagen A., 2009).

Вочевидь, що в ієрархії потреб, необхідних для повноцінного життя жінки, секс займає далеко не останнє місце. Зниження або відсутність сексуального потягу, утруднення або нездатність до збудження і досягнення оргазму, диспареунія та інші прояви сексуальної дисфункції впливають на якість життя жінки, її психологічне, фізичне та емоційне благополуччя.

Результати перехресного дослідження PRESIDE (Prevalence of Female Sexual Problems Associated With Distress and Determinants of Treatment Seeking) показали, що найбільш поширеною сексуальною дисфункцією у жінок в усіх вікових групах є знижений сексуальний потяг (лат. Libido sexualis) - його відзначають близько 40% жінок (Shifren JL et al., 2008). Згідно з даними перехресного дослідження WISHeS (Women's International Study of Health and Sexuality), поширеність цього порушення в США становить 9-26%, в країнах Західної Європи - 6-16% в залежності від віку та періоду менопаузи (Dennerstein L. Et al., 2006; Leiblum SR et al., 2006). Дослідження, проведені у Франції, показали, що 60% пацієнток з аноргазмією та диспареунією спочатку відзначали зниження сексуального потягу. При проведенні комплексного, в тому числі сексологічного, обстеження 1197 жінок різних вікових груп в Україні, зниження сексуального потягу відзначено у 45,9-71,9% (Ромащенко О.В. та співавт., 2008).

Розвиток сексуальних дисфункцій пояснюють наявністю багатьох взаємопов'язаних факторів психосоматичного, ендокринного, імунологічного характеру. Основні з них - вік, післяпологовий період, лактація, період пери-та постменопаузи, наявність гострих та хронічних запальних захворювань жіночих статевих органів, супутні соматичні захворювання, ендокринна патологія, застосування лікарських засобів (в тому числі гормональних контрацептивів), оперативні втручання, стрес, психосоціальні та міжособистісні проблеми (Simon J.A., 2010; Maclaran K., Panay N., 2011; Palacios S., 2011).

Роль статевих гормонів та нейротрансмітерів у регуляції репродуктивної та сексуальної функції

Сексуальна активність жінки є результатом складної взаємодії статевих гормонів та нейротрансмітерів на центральному й периферичному рівнях (Pfaus J.G., 2009). Формування сексуального бажання відбувається в головному мозку, де пам'ять, образ, запах, музика або фантазія виступають в якості пускового механізму процесу збудження (Clayton A.H., 2010). Сексуальне збудження провокує вивільнення вазоактивних нейротрансмітерів, зокрема оксиду азоту, в жіночих статевих органах. Оксид азоту активує розчинну гуанілатциклазу, що стимулює, в свою чергу, утворення циклічного гуанозинмонофосфату. Фізіологічні ефекти при підвищенні концентрації останнього лежать в основі реакції локального збудження, що відзначається під час сексуальної стимуляції (Palacios S., 2011).

Регуляція процесів збудження та гальмування здійснюється дофамінергічною та серотонінергічною системами мозку (Perelman M.A., 2007; Clayton A.H., 2010). Дофамін виступає в ролі модулятора сексуального бажання, збільшуючи суб'єктивне відчуття збудження й бажання продовжувати сексуальну активність після початку стимуляції (Hull E.M. et al., 1999). Норадреналін та окситоцин також надають збудливий вплив (Halaris A., 2003). Серотонін, пролактин та опіоїди, навпаки, пригнічують цей процес (Perelman M.A., 2007). Таким чином, зниження сексуального потягу викликано або надмірною чи тривалою серотонінергічною нейротрансмісією, або зниженням підсилюючих процеси збудження впливів, або впливом обох факторів одночасно (Pfaus J.G., Gorzalka B.B., 1987; Hull E.M. et al., 1999; Krüger T.H. et al., 2002; Pfaus J.G., 2009; Clayton A.H., 2010; Simon J.A., 2010; Mimoun S., 2011).

У нейробіології сексуального реагування, як і функції репродуктивної системи в цілому, ендокринні фактори відіграють домінуючу роль. Розбалансованість циркадних ритмів гормонів призводить до порушення біологічних ритмів жінки, що відображають складні тимчасові й функціональні взаємини багатьох, іноді анатомічно віддалених один від одного, структур. Ключовою ланкою в регуляції гормонального гомеостазу є гіпоталамус, який координує діяльність гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникового комплексу. Контроль роботи останнього здійснюється як нейропептидами центральної нервової системи, так і - за механізмом зворотного зв'язку - гормонами яєчників. Менструальний цикл жінки зводить воєдино процеси зміни активності тропних структур мозку, які контролюють співвідношення гонадотропінів та статевих гормонів, дозрівання яйцеклітини та овуляції, періодичної підготовки ендометрію до імплантації ембріону (Бондаренко Л.І. та співавт., 2007). Гормональні зміни неминуче відбиваються на фізіологічній регуляції обмінних процесів в організмі жінки, що перш за все проявляється змінами сексуальної поведінки, порушеннями менструального циклу та зниженням фертильності.

Підходи до лікування при сексуальних дисфункціях. Фітогормонотерапія

На даний час розлади сексуальної функції відносять до числа патологічних станів, що потребують лікування. З огляду на велику кількість чинників, що призводять до цих станів, терапевтичний підхід повинен охоплювати основні етіологічні чинники, що лежать в основі захворювання.

Психосексуальне консультування подружніх пар дозволяє значно скоротити частку жінок зі зниженим сексуальним потягом. Через 12 тижнів та 12 місяців групових сеансів когнітивно-поведінкової терапії тривалістю 2 год/тиждень не відзначають симптомів сексуальної дисфункції та більше не вважають себе хворими 31% і 38% жінок відповідно (McCabe MP, 2001; Trudel G. Et al., 2001) . Обов'язкове виявлення та лікування супутніх соматичних захворювань, а також зміна режиму застосування або припинення прийому препаратів, які можуть надавати гнітючий вплив на сексуальну функцію.

При підтвердженому дефіциті статевих гормонів рекомендують приймати препарати, що містять андрогени (у монотерапії або у комбінації з естрогенами) (Warnock J.J., 2002; Palacios S., 2011). На жаль, замісна гормонотерапія не може плавно коригувати гомеостаз статевих гормонів, а коливання останніх посилюють дисбаланс та не сприяють стабілізації позитивних ефектів (Горпинченко І.І. та співавт., 2010). У зв'язку з цим цілком обгрунтовано альтернативне застосування препаратів рослинного походження, що містять фітогормони.

Слід зазначити, що лікування препаратами на рослинній основі досить безпечне при тривалому застосуванні та дозволяє уникнути багатьох побічних ефектів, що властиві більшості синтетичних лікарських засобів. При правильному застосуванні фітопрепарати мають більш м'яку дією, менш токсичні, зазвичай, не викликають звикання та алергії. Рослини не тільки не пригнічують захисні сили організму, а навпаки - сприяють зміцненню імунітету, усуненню запального процесу, при цьому досить активні щодо багатьох штамів мікроорганізмів, стійких до антибіотиків. Застосування рослинних препаратів також сприяє пригніченню тривоги, страху, напруги, невротичних реакцій (Майоров М.В., 2011 року; Попов С.В., 2011).

Фітогормональні препарати, зокрема, мають широкий спектр дії, надають збалансований комплексний вплив на обмінні процеси в організмі, позбавлені виражених побічних ефектів. Їх вплив реалізується, перш за все, на клітинному рівні, через центральну нервову та ендокринну системи. Важливою стороною фармакодинаміки фітогормонів є те, що вони стимулюють функцію ендокринних залоз (ймовірно, в результаті поліпшення енергозабезпечення ендокринних клітин та нормалізації синтезу рібонуклеїнової кислоти та білків), не порушуючи фізіологічних гормональних механізмів регуляції. Завдяки цьому залози продовжують активно функціонувати й після закінчення курсу терапії (Сіренко Ю.М., 2008; Майоров М.В., 2011).

Tribulus terrestris - фітогормональний стимулятор жіночої репродуктивної функції та сексуальної активності

Tribulus тerrestris - рослинний екстракт, який надає виражений стимулюючий вплив на статеву функцію як у жінок, так і у чоловіків, що дозволяє застосовувати його при різних станах, які супроводжуються сексуальними порушеннями та зниженням фертильності (як у монотерапії, так і в комплексі з гормональними індукторами овуляції) . При цьому застосування його у комбінації з гормональними препаратами сприяє потенціюванню фармакологічного ефекту (Майоров М.В., 2011).

Активну субстанцію препарату отримують з надземної частини багаторічної рослини якірці сланкі (Tribulus terrestris L., сімейство Zygophyllaceae), поширеного повсюдно. T. terrestris містить стероїдні глікозиди (сапоніни) фуростанолового типу (трилін, діосцин, протограцилін, протодіосцин, трібуспонін, кікубасапонін), сапогенін (діосгенін, тігогенін, рускогенін, хлорогенін), флавоноїди (кемпферол, кверцетин, рутин), алкалоїди (гарман, гармол , фуростанол), фітостероли (β- сітостерол, кампестерол, стігмастерол), аскорбінову кислоту та інші речовини, які беруть участь у численних фізіологічних процесах.

Завдяки високому вмісту біологічно активних речовин, T. terrestris надає тонізуючу, стимулюючу статеву функцію, протимікробну, противірусну (переважно на віруси грипу та герпесу), фунгіцидну (щодо Candida albicans, Cryptococcus neoformans), антиоксидантну, гіпохолестеринемічну, протизапальну, протипухлинну дію (Yan W. Et al., 1996; Bedir E. Et al., 2002; Zhang JD et al., 2006; Чалий М.Є. та співавт. (ред.), 2006; Akram M. Et al., 2011).

З урахуванням широкого ареалу зростання T. terrestris існує величезний досвід його застосування в народній медицині різних країн. На території Балкан та Середземномор'я рослина відома з античних часів як афродизіак та загальнотонізуючий, сечогінний, в'яжучий засіб. У народній медицині країн Азії його застосовували при запальних захворюваннях нирок, сечокам'яної хвороби і - з особливим успіхом - при безплідді та імпотенції. В індійській Аюрведі описані сечогінний, протизапальний, стимулюючий сексуальну активність ефекти. У традиційній медицині Китаю плоди T. terrestris широко застосовували при сексуальних дисфункціях, менорагії, клімактеричному синдромі, захворюваннях нирок, загальній слабкості та інших станах (Горпинченко І.І. і співавт., 2010 року; Akram M. Et al., 2011).

У 70-х роках ХХ ст. T. terrestris був знову «відкритий» в Східній Європі - ефекти рослини та найбільш оптимальна для їх реалізації доза всебічно вивчені в дослідженнях болгарських вчених. Слід зазначити, що практично всі проведені фармакологічні дослідження різних субстанцій екстракту T. terrestris лише підтверджують відомі в народній медицині численні лікувальні властивості цієї рослини (Горпинченко І.І. та співавт., 2010).

Фармакологічні властивості Tribulus тerrestris

Tribulus тerrestris має багатокомпонентний та багаторівневий механізм дії, обумовлений активними речовинами, що входять до його складу. Сапоніни та сапогеніни нормалізують функцію ендокринних залоз, стимулюють вироблення фолікулостимулюючого гормону, що регулює синтез естрадіолу, який забезпечує репродуктивну функцію у жінок. Окрім того, вони нормалізують функцію кори надниркових залоз, стимулюють секреторну активність підшлункової залози та інсулінозалежний транспорт глюкози до клітин, збільшують поглинання йоду щитовидною залозою. Сапоніни підвищують функціональну активність центральної нервової системи, причому, на відміну від психостимуляторів, не за рахунок втручання в рецепторно-медіаторну передачу, а шляхом поліпшення енергетики процесів синтезу в нейронах. Сапогеніни мають структурну схожість з глюкокортикоїдними гормонами, завдяки чому проявляють виразну протизапальну та протиалергічну дію. Сапоніни та аскорбінова кислота стимулюють імунітет. Алкалоїди володіють вазодилатуючою дією, активізують кровообіг у статевих органах (Сіренко Ю.М., 2008; Майоров М.В., 2011).

Результати досліджень фармакокінетики екстракту Tribulus тerrestris при пероральному та внутрішньовенному застосуванні показали, що протодіосцин - переважна діюча речовина препарату - швидко елімінується з плазми крові, де через 3 години його концентрація стає незначною. При одноразовому внутрішньовенному введенні препарату протягом доби з жовчю виділяється близько 12-14%, з сечею - близько 6-7% протодіосцину; при пероральному застосуванні - значно менша кількість (2-4%), концентрація ж незмінного протодіосцину в сечі не піддається виміру. Низька екскреція незміненого протодіосцину свідчить про його інтенсивну біотрансформацію в організмі (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006; Попов С.В., 2011).

Встановлено, що протодіосцин метаболізується в організмі до дегідроепіандростерону, що відіграє важливу роль в метаболізмі холестерину та синтезі стероїдних гормонів (відомо, що холестерин є вихідним по'єднанням для синтезу всіх стероїдів, включаючи естрадіол), впливаючи, таким чином, на сексуальну поведінку. Дегідроепіандростерон також сприятливо впливає на імунітет, цілісність клітинної мембрани та її функції, сприяючи підвищенню фізичної й психічної активності. Інші активні фуростанолові сапоніни, що входять до складу екстракту T. terrestris, ймовірно, модулюють ефект протодіосцину (Любарський А.В., 2006).

Терапевтична ефективність Tribulus тerrestris

Tribulus тerrestris надає виражений стимулюючий ефект на функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, кори наднирників, статевих залоз, що реалізується як на центральному (гіпофізарному), так і на периферичному (статеві залози, кора надниркових залоз) рівнях. Існують дані про можливий вплив Tribulus тerrestris на активність аденілатциклази та синтез циклічного аденозинмонофосфату, який, в свою чергу, є одним з ланок нормального утворення стероїдних гормонів (Татарчук Т.Ф. та співавт., 2008).

Клінічні випробування, проведені в Болгарії, Індонезії, США та Росії підтверджують ефективність Tribulus тerrestris в підвищенні libido та концентрації статевих гормонів в сироватці крові (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006). При цьому суттєвою перевагою є те, що препарат не порушує фізіологічні механізми гормональної регуляції, підвищуючи вироблення гормонів на збалансованому рівні за відсутності надмірної стимуляції (Akram M. Et al., 2011). Випадків підвищення вмісту гормонів в сироватці крові вище фізіологічних норм при лікуванні екстрактом Tribulus тerrestris не відзначено (Попов С.В., 2011).

У дослідженні S. Milanov та співавторів (1981), проведеному в Науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті (Софія, Болгарія), застосування Tribulus тerrestris (750 мг на добу протягом 5 днів) сприяло значному підвищенню концентрації фолікулостимулюючого гормону та естрадіолу при незначній зміні рівня тестостерону в сироватці крові у здорових жінок. Рівень альдостерону був також підвищений. Останнє, ймовірно, пояснює активацію анаболічних процесів в організмі та загальностимулюючу дію препарату (Viktorov I. Et al., 1994; Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006).

Лікування Tribulus тerrestris сприяє нормалізації овуляції, підвищенню libido, а у жінок з клімактеричним та посткастраційним синдромом - усуненню вазомоторних та психоемоційних порушень, зниженню вираженості безсоння, загальної напруги, дратівливості, апатії. Так, у дослідженні, проведеному P. Tabakova та співавторами (1983-1984) на базі першої акушерсько-гінекологічної клініки ім. Т. Кіркової (Софія, Болгарія), застосування Tribulus тerrestris у переривчастому режимі (по 750-1500 мг на добу з 5-го по 14-й або з 1-го по 12-й день менструального циклу протягом 2-3 міс) сприяло нормалізації овуляції, відновленню правильного й ритмічного менструального циклу, підвищення libido та поліпшенню психоемоційного стану у жінок з ендокринною безплідністю; терапія Tribulus тerrestris (750-1500 мг на добу протягом 2-3 міс) у жінок в перед- та ранній клімактеричний період зробила сприятливий вплив на частоту, вираженість та тривалість припливів, сприяла підвищенню libido, зниженню загальної напруженості та відчуття напруги в молочних залозах . Побічних ефектів при застосуванні Tribulus тerrestris не відзначено.

Завдяки позитивному впливу стероїдних сапонінів на стан імунної системи організму лікування Tribulus тerrestris сприяє зниженню рівня імуноглобулінів, які локально виділяються, що дає можливість застосовувати препарат при безплідді, обумовленому наявністю антиспермальних антитіл (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006; Akram M . Et al., 2011).

Вплив Т. terrestris на метаболізм холестерину пояснює значний антигіперліпідемічний ефект препарату (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006; Akram M. et al., 2011). Поліпшення показників ліпідного обміну має важливе значення при лікуванні ожиріння, профілактиці атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця підтверджують, що сапоніни T. terrestris розширюють коронарні артерії та покращують коронарний кровотік, внаслідок чого сприятливо впливають на кровопостачання міокарду (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006).

Враховуючи існування прямого причинного зв'язку між впливом стресу та функцією репродуктивної системи, що виявляється в порушеннях циклічних процесів в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники, відзначимо, що в результатах всіх клінічних випробувань Tribulus тerrestris виявлено позитивний вплив препарату на психоемоційний стан пацієнтів.

Безпека застосування

За багаторічну історію застосування Tribulus тerrestris розвитку серйозних побічних ефектів не зареєстровано (за винятком окремих випадків гіперчутливості до активної або будь-якої з допоміжних речовин препарату, а також окремих випадків подразнення слизової оболонки шлунка) (Чалий М.Є. та співавт. (Ред.), 2006; Попов С.В., 2011). В експериментальних дослідженнях гострої, підгострої та хронічної токсичності протодіосцину не встановлено жодних поведінкових, гематологічних, біохімічних, функціональних та морфологічних змін. Показано, що застосування протодіосцину не робить змін функцій печінки та нирок (Бабушкіна А.В., 2010).

Висновок

Сексуальне здоров'я - найважливіша складова якості життя жінки, що робить істотний вплив на стан її репродуктивної функції. Організм жінки, як тонко настроєний музичний інструмент, високочутливий до будь-яких агресивних дій ззовні і нерідко вплив синтетичних лікарських засобів, в тому числі гормональних, сприймається ним як додатковий фактор стресу. Фітогормональні препарати м'яко, але не менш ефективно впливають на біологічні процеси в жіночому організмі, не порушуючи їх природного ритму.

Висока ефективність, добра переносимість та безпека - основні якості Tribulus тerrestris, що дозволяють застосовувати його при широкому спектрі захворювань протягом тривалого часу. Результати досліджень підтверджують, що препарат значно підвищує адаптивність жінки не тільки на рівні гомеостазу, але й по основним еволюційно-біологічним критеріям. Не порушуючи механізмів регуляції гормонального балансу організму, Tribulus тerrestris має виражений стимулюючий ефект на жіночу статеву функцію та libido, сприяє нормалізації менструального циклу, підвищенню фертильності, зниженню вираженості клімактеричного та посткастраційного синдромів, справляє позитивний вплив на психоемоційний статус. Безперечні вищевказані гідності препарату обумовлюють можливість його подальшого успішного застосування як самостійно, так і в складі комплексної терапії.

Література:

  1. Бабушкіна А.В. (2010) Застосування Tribulus тerrestris у терапії ендокринного безпліддя у жінок. Укр. мед. часопис, 2(76): 56–59.
  2. Бондаренко Л.І., Іващенко Є. В., Красовська О.В. (2007) Ендокринна безплідність. Медичні аспекти здоров'я жінки, 4.
  3. Горпинченко І.І., Гурженко Ю.М., Спиридоненко В.В. (2010) Застосування екстракту якірців сланких у терапії хронічного простатиту та чоловічого безпліддя (рекомендації для практикуючих лікарів). Київ, 16 с.
  4. Любарський А.В. (2006) Деякі еволюційно-біологічні підходи до сексуального здоров'я жінки зрілого віку. Медична газета «Здоров’я України XXI сторіччя», 17: 2–3.
  5. Майоров М.В. (2011) Застосування препаратів рослинного походження в амбулаторній гінекології. Мед. аспекти здоров'я жінки, 2(41): 39–43.
  6. Організація Об'єднаних Націй (1995) Доповідь Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку. Каїр, 5-13 вересня 1994 р, Організація Об'єднаних Націй, Нью-Йорк, 198 с.
  7. Попов С.В. (2011) Застосування Tribulus terrestris в лікуванні андрологічних захворювань. РМЗ (Російський медичний журнал), 19(16): 1013–1017.
  8. Ромащенко О.В., Мельников С.М. (2007) Історія розвитку жіночої сексології. Мед. аспекти здоров'я жінки, 3(6).
  9. Ромащенко О.В., Мельников С.М., Білоголовська В.В., Ященко Л.Б. (2008) Жіноча сексологія в гінекологічній практиці. З турботою про жінку, 6: 12-15.Сіренко Ю.М. (2008) Застосування екстракту якірців сланких у комплексному лікуванні кардіологічних пацієнтів. Медична газета «Здоров’я України XXI сторіччя», 11(1): 96.
  10. Татарчук Т.Ф., Булавенко О.В., Тутченко Т. М. (2008) Оптимізація методів лікування недостатності лютеїнової фази у жінок репродуктивного віку на тлі гіперпролактинемії. Здоров'я жінки, 2(34): 72–77.
  11. Чалий М.Є., Сепп О.Н., Ларін С.В., Хайков І.В. (ред.) (2006) Трібестан - фіторегулятор роботи ендокринної системи організму. Досвід застосування. Москва, 50 с.
  12. Akram M., Asif H.M., Akhtar N. et al. (2011) Tribulus terrestris Linn.: A review article. J. Med. Plants Res., 5(16): 3601–3605.
  13. American Psychiatric Association (2000) Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders DSM-IV-TR Fourth Edition (Text Revision). Amer. Psychiatric. Pub., USA, Washington, 943 р.
  14. Bedir E., Khan I.A., Walker L.A. (2002) Biologically active steroidal glycosides from Tribulus terrestris. Pharmazie, 57(7): 491–493.
  15. Clayton A.H. (2010) The pathophysiology of hypoactive sexual desire disorder in women. Int. J. Gynaecolю Obstet., 110(1): 7–11.
  16. Dennerstein L., Koochaki P., Barton I., Graziottin A. (2006) Hypoactive sexual desire disorder in menopausal women: a survey of Western European women. J. Sex. Med., 3(2): 212–222.
  17. Halaris A. (2003) Neurochemical aspects of the sexual response cycle. CNS Spectr., 8(3): 211–216.
  18. Hull E.M., Lorrain D.S., Du J. et al. (1999) Hormone-neurotransmitter interactions in the control of sexual behavior. Behav. Brain Res., 105(1): 105–116.
  19. Kostova I., Dinchev D., Rentsch G.H. et al. (2002) Two new sulfated furostanol saponins from Tribulus terrestris. Z. Naturforsch., 57: 33–38.
  20. Krüger T.H., Haake P., Hartmann U. et al. (2002) Orgasm-induced prolactin secretion: feedback control of sexual drive? Neurosci. Biobehav. Rev., 26(1): 31–44.
  21. Leiblum S.R., Koochaki P.E., Rodenberg C.A. et al. (2006) Hypoactive sexual desire disorder in postmenopausal women: US results from the Women’s International Study of Health and Sexuality (WISHeS). Menopause, 13(1): 46–56.
  22. Maclaran K., Panay N. (2011) Managing low sexual desire in women. Womens Health (Lond. Engl.), 7(5): 571–783.
  23. McCabe M.P. (2001) Evaluation of a cognitive behavior therapy program for people with sexual dysfunction. J. Sex. Marital. Ther., 27(3): 259–271.
  24. Mimoun S. (2011) Hypoactive sexual desire disorder, HSDD. Gynecol. Obstet. Fertil., 39(1): 28–31.
  25. Palacios S. (2011) Hypoactive sexual desire disorder and current pharmacotherapeutic options in women. Womens Health (Lond. Engl.), 7(1): 95–107.
  26. Perelman M.A. (2007) Female sexual dysfunction and the central nervous system. J. Sex. Med., 4 (Suppl. 4): 257–259.
  27. Pfaus J.G. (2009) Pathways of sexual desire. J. Sex. Med., 6(6): 1506–1533.
  28. Pfaus J.G., Gorzalka B.B. (1987) Opioids and sexual behavior. Neurosci. Biobehav. Rev., 11(1): 1–34.
  29. Shifren J.L., Monz B.U., Russo P.A. et al. (2008) Sexual problems and distress in United States women: prevalence and correlates. Obstet. Gynecol., 112(5): 970–978.
  30. Simon J.A. (2010) Low sexual desire - is it all in her head? Pathophysiology, diagnosis, and treatment of hypoactive sexual desire disorder. Postgrad. Med., 122(6): 128–136.
  31. Studd J., Schwenkhagen A. (2009) The historical response to female sexuality. Maturitas, 63(2): 107–111.
  32. Tabakova P., Dimitrov M., Ognyanov K., Popvassilev N. Clinical study of tribestan in females with endocrine sterility. Sopharma. Documentation for registration.
  33. Trudel G., Marchand A., Ravart M. et al. (2001) The effect of a cognitive-behavioral treatment program on hypoactive sexual desire in women. Sex. Relat. Ther., 16: 145–164.
  34. Viktorov I., Bozadjieva Е., Protich М. (1994) Pharmacological, pharmacokinetic, toxicological and clinical studies on protodioscin. IIMS Therapeutic Focus, 213–223.
  35. Warnock J.J. (2002) Female hypoactive sexual desire disorder: epidemiology, diagnosis and treatment. CNS Drugs, 16(11): 745–753.
  36. Yan W., Ohtani K., Kasai R., Yamasaki K. (1996) Steroidal saponins from fruits of Tribulus terrestris. Phytochemistry, 42(5): 1417–1422.
  37. Zhang J.D., Xu Z., Cao Y.B. et al. (2006) Antifungal activities and action mechanisms of compounds from Tribulus terrestris L. J. Ethnopharmacol., 103(1): 76–84.

 

Для отримання медичної консультації по препарату Трібекс, будь-ласка, надсилайте листи на пошту info@bazkidfarma.com