Що необхідно знати про інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз (хвороба Філатова, ангіна моноцитарна, лімфобластоз доброякісний) — це гостре вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, ураженням зіву, лімфатичних вузлів, печінки, селезінки та своєрідними змінами складу крові.

Збудник — ДНК-вірус Епштейн-Барр. Назвали цей вірус у честь вірусолога з Англії професора Майкла Ентоні Епштейна та його учениці Івонни Барр, які виділили та описали його в 1964 році.

Джерелом збудника інфекційного мононуклеозу є хвора людина (особливо у самий пік захворювання, коли спостерігається висока температура), людина зі стертими формами хвороби (хвороба протікає в легкій мірі, зі слабо вираженою симптоматикою, або під виглядом ГРЗ), а також людина без будь-яких симптомів хвороби, на вигляд абсолютно здорова, але є при цьому вірусоносієм.

Шляхи передачі вірусу:

• контактно-побутовий (зі слиною під час поцілунку, при використанні загального посуду, білизни, предметів особистої гігієни й т.п.)
• повітряно-крапельний
• при статевому контакті
• при переливанні крові
• плацентарний (від матері до плоду)

Зараження на інфекційний мононуклеоз відбувається, як правило, при тісному контакті, тому жити хворим та здоровим людям спільно небажано. Через це часто відбуваються спалахи захворювання в гуртожитках, інтернатах, таборах, дитячих садах і навіть всередині сімей (хтось із батьків може заразити дитину і, навпаки, дитина може бути джерелом інфекції). Заразитися мононуклеозом також можна в місцях великої скупченості людей (громадський транспорт, великі торгові центри і т.д.). Важливо відзначити, що ВЕБ не живе в організмах тварин, тому й передати вірус, що викликає інфекційний мононуклеоз, вони не здатні.

Інкубаційний (прихований) період може досягати 21 дня, зазвичай становить близько тижня. Період хвороби до двох місяців. У різний час можуть виявлятися наступні симптоми:

• слабкість;
• катаральний трахеїт, бронхіт;
• часті головні болі, мігрень, запаморочення;
• біль у м'язах та суглобах (частіше за все в результаті лімфостазу);
• підвищення температури тіла (як наслідок — підвищене потовиділення);
• біль у горлі при ковтанні та характерні білі нальоти на мигдаликах (як при ангіні);
• запалення та збільшення лімфовузлів, їх болючість (чим більше вузол, тим більший тиск може чинитися на чутливі нервові закінчення);
• збільшення печінки та/або селезінки;
• поява в крові атипових мононуклеарів, збільшення частки одноядерних елементів (лімфоцити, моноцити);
• збільшення чутливості до ГРВІ та інших респіраторних захворювань;
• часті герпетичні ураження шкіри, зазвичай в області верхньої або нижньої губи.

Захворювання може також протікати в атиповій формі, яка характеризується відсутністю або, навпаки, надмірною виразністю будь-якого з основних симптомів інфекції (наприклад, поява жовтяниці при жовтяничній формі мононуклеозу). Окрім того, слід розрізняти гостру та хронічну форму захворювання.

Як тільки яскраво виражені симптоми первинної інфекції зникають, вони частіше за все не з'являються знову. Хоча одного разу інфікований пацієнт стає носієм вірусу на все життя.

Ускладнення інфекційного мононуклеозу зустрічаються рідко. Найбільше значення мають отити, паратонзиліти, синусити, пневмонія. В поодиноких випадках зустрічаються розриви селезінки, печінкова недостатність, гемолітична анемія, неврити, фолікулярна ангіна.

В окремих випадках наслідком мононуклеозу є аденоїдит. Це надмірне розростання носоглоткового мигдалика. Найчастіше аденоїдит виявляється у дітей. Небезпека цього захворювання в тому, що крім ускладненого дихання, що значно погіршує якість життя дитини, аденоїди, що розрослися, стають осередком інфекції.

Для отримання медичної консультації по препарату Олефар, будь-ласка, надсилайте листи на пошту info@bazkidfarma.com